"Дитина-центр Всесвіту, все обртається навколо неї і задля неї. "

В.О.Сухомлинський

Ці  слова я приймаю як своє педагогічне кредо , оскільки успіх інноваційних реформ, у першу чергу, залежить від учителя, його творчого потенціалу, готовності до самоосвіти, гнучкого соціально-педагогічного мислення.

     Випускник сучасної школи, який житиме і працюватиме в новому тисячолітті, має володіти певними якостями: компетентна особистість, здатна діяти осмислено, творчо, орієнтуючись у постійно змінному навколишньому світі. А виконання цих завдань довірено учителю.

Інформатика не схожа ні на один шкільний предмет ні по змістовній частині, ні по цілях навчання; завдання, що вирішуються при вивченні інформатики, відносяться і до інших наочних галузей знань, через що вивчення інформатики завжди має міжпредметний характер. Персональний комп'ютер використовують як об'єкт вивчення: формуються базові знання і уміння роботи з ПК (пристрої, операційна система, методи пошуку інформації і так далі); в той же час комп'ютер є засобом навчання , задоволення потреб і інструментом для вирішення завдань.

Перехід до нового Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти який ґрунтується на засадах особистісно-зорієнтованого, компетентнісного і діяльнісного підходів, впровадження яких сприяє всебічному розвитку особистості, розкриттю та розвитку її задатків та здібностей, є нагальною необхідністю сьогодення. Слід визнати, що об’єм накопичених школярами знань вже не є запорукою успішності та гарантією затребуваності у подальшому житті. Тому підходи до навчання, запропоновані у новому Державному стандарті, припускають підготовку випускників не тільки до здобуття знань, але й до застосування їх в умовах невизначеності, формування вміння мобілізувати у різних життєвих ситуаціях набути знання та досвід.

Сучасний урок – це майстерня; це найголовніше в навчальному процесі.

Хороший урок включає в себе багато компонентів: методи, форми роботи і, звичайно, професіоналізм і майстерність самого вчителя.

Це і зовсім новий, і не втрачаючий зв'язок з минулим, одним словом – актуальний урок. Актуальний означає важливий, істотний для теперішнього часу. А ще – дієвий, що має безпосереднє відношення до інтересів дитини, її батьків, суспільства, держави. Крім цього, якщо урок сучасний, то він обов'язково закладає підстави для майбутнього, готує дитину до життя в мінливому суспільстві.

1. Сучасний урок – це залучення учнів до сукупності досягнень людства в тісному зв'язку з сучасністю протягом навчальної години.

2. Сучасний урок – це високий рівень майстерності, вміння педагога донести до учнів щось повчальне, відповідне рівню свого часу і що дозволяє зробити висновок для майбутнього.

В умовах введення нових державних стандартів змінюється погляд на проектування педагогічного процесу, підпорядкованого певним цілям і включає конкретні види спільної діяльності учнів і вчителя, спрямованим на отримання заданих результатів навчання і виховання.

Методологічною основою сучасного уроку є педагогіка компетенцій. Компетентнісна освіта зорієнтована на практичні результати, досвід особистої діяльності, вироблення ставлень, що зумовлює принципові зміни в організації навчання, яке стає спрямованим на розвиток конкретних цінностей і життєво необхідних знань і умінь учнів.

Про компетентнісний підхід до формування змісту освіти зазначено в Державних стандартах освіти, його реалізовано в «Критеріях навчальних досягнень».

Під поняттям компетентнісний підхід розуміють спрямованість освітнього процесу на формування й розвиток ключових (базових, основних, надпредметних) і предметних компетентностей особистості.

Критерії ефективності сучасного уроку:

• навчання через відкриття;
• розвиток особистості;
• здатність учня проектувати майбутню діяльність, бути її суб'єктом;
• демократичність;
• відкритість;
• усвідомлення учнем діяльності: того як, яким способом був отриманий результат, які при цьому зустрічалися труднощі, як вони були усунені, і що відчував учень при цьому;
• можливість учням у колективному пошуку приходити до відкриття;
• відчуття учнями радості від подолання труднощів вчення, будь то: завдання, приклад, правило, закон, теорема або – виведене самостійно поняття;

педагог веде учня по шляху суб'єктивного відкриття, він управляє проблемно-пошуковою або дослідницькою діяльністю учня.

Так, що ж таке сучасний урок?Це урок-пізнання, відкриття, діяльність, протиріччя, розвиток, зростання, сходинка до знання, самопізнання, самореалізація, мотивація, інтерес, професіоналізм, вибір, ініціативність, впевненість, потреба.

Що головне в уроці?

Кожен вчитель має з цього приводу свою, абсолютно тверду думку. Для одних успіх забезпечується ефектним початком, буквально захоплюючим учнів відразу з появою вчителя. Для інших, навпаки, набагато важливіше підведення підсумків, обговорення досягнутого. Для третіх – пояснення, для четвертих – опитування і т.д.

Новизна сучасної освіти вимагає особистісного начала вчителя, яке дозволяє йому або наповнюючи учнів знаннями, вміннями і навичками, або давати урок, розвиваючи розуміння цих знань, умінь, навичок, створюючи умови для породження їх цінностей і смислів.

Використовувати новітні технології необхідно не на окремому уроці, а впроваджувати поступово та системно. Вибір і професійна реалізація конкретних педагогічних технологій - результат пошуку оригінальних нестандартних  способів розв’язання  методичних проблем.

Сучасний навчально-виховний процес не можна уявити без постійного вдосконалення та пошуку нових, більш ефективних технологій , що допоможуть розвивати творчі здібності учнів. Головне завдання сучасного педагога-вдосконалення  , уведення у традиційний навчальний процес різноманітних розвивальних занять, орієнтованих на розвиток особистісно-мотиваційної  й аналітичної сфер дитини, її пам’яті, уваги та деяких інших психологічних функцій.

    Кожна людина віддає перевагу власному способу навчання, використовуючи який засвоює  інформацію краще, повною мірою, і при цьому відчуває себе комфортно.  При такому  процесі  навчання і пізнання є найбільш плідний  . Якщо ж вимушено засвоювати інформацію процес навчання утруднюється й викликає  відразу.

 Для того ,щоб  інформація засвоювалась краще , необхідно, використовувати логіку й позитивні емоції:

•  проілюструвати матеріал як символами , так і образами;
•  озвучувати матеріал як словами, так і звуками;
•  задіяти  почуття і пальці рук учнів: дати їм можливість конспектувати, робити записи,схеми, малюнки;
•  задіяти м’язи: дати можливість рухатися,

         У процесі навчання учні, звикаючи до виконання стандартних завдань, спрямованих на закріплення базових навичок,позбавлені можливості діяти самостійно, ефективно використовувати й розвивати власний інтелектуальний потенціал. У разі здійснення такого підходу до навчання програмований матеріал засвоюється не настільки якісно, як має бути. Тому необхідною умовою системи навчання є ситуація, коли дитина стає активним учасником процесу набуття нових знань, а вчитель - організатором його пізнавальної діяльності.

  Самостійно знайдена відповідь – це маленька перемога  дитини в пізнанні складного світу природи, що надає впевненості у своїх можливостях, створює позитивні емоції, усуває неусвідомлений опір процесу навчання. Водночас учень самостверджується як особистість. Так формується інтерес не просто до предмета , а до самого процесу пізнання-пізнавальний інтерес.  «Дайте дитині переживати щасливу хвилину – і успіх вам гарантовано»  говорив великий педагог О.Сухомлинський.

 При  системному використанні вищезгаданих прийомів відбувається досягнення наступних цілей:

1.     Формуються навички  самоосвітньої діяльності, вміння самостійно отримувати знання, шукати та використовувати необхідну інформацію для розв’язання навчальних завдань та життєвих ситуацій, самостійно контролювати та корегувати власну діяльність.

2.     Розвиваються творчі здібності учнів, уміння творчо  та критично мислити, інтерпретації, дискусії. Уміння аналізувати, моделювати , прогнозувати, уміння бачити труднощі й шукати способи їх подолання.

3.     Зростає зацікавленість дітей навчальним предметом, підвищується інтерес до навчання, формується потреба у самовдосконаленні.

4.     Діти стають комунікабельними, контактними, самостійно працюють над розвитком власного інтелекту, культурного й морального рівня.

 Активізація пізнавальної діяльності учнів дозволяє розв’язати гострі протиріччя педагогічної практики:

•  Між потребою суспільства в освіченій, розвиненій особистості та зменшення інтересу учнів до освіти,знань;
•  Між необхідністю формування усвідомлених дієвих знань учнів і переважанням вербальних методів навчання;
•  Між масовим характером навчання й індивідуальним способом засвоєння знань;
•  Між необхідністю весь час збільшувати обсяги інформації, та можливостями дитячого організму до її засвоєння..
• Тому перед учителем постають такі завдання:
• Навчити дітей організовувати свою діяльність;
•  Прививати інтерес до навчання;
•  Формувати навички самоосвітньої діяльності;
•  Спонукати до розкриття особистісного творчого потенціалу, самореалізації, наукової та дослідницької діяльності.

Для розв’язання цих завдань  я дотримуюсь  наступних принципів. Добровільність навчання(діти йдуть  на урок охоче, почувають себе комфортно, не бояться говорити з учителем , висловлювати власну точку зору з того чи іншого питання ).  Створивши на уроці сприятливий мікроклімат та мотивацію до навчання ,  я створюю ситуацію успіху , надаю приховану допомогу. Стимулювання гарного настрою сприяє підвищенню творчої віддачі та позитивно впливає на процес рішення життєвих проблем,  не бійтесь говорити учню:  «У тебе все вийде», «Це просто, ось поглянь», «Ти це добре зробив», «Можливо,  ти правий» та інше. 

 Методи навчання реалізуються в різних формах і за допомогою різних засобів навчання, проте є взаємопов’язаними та  виконують важливі функції процесу навчання : мотиваційну , організуючу, повчальну, розвивальну і виховну. Універсальних методів не існує, кожен у рок в кожному конкретному класі  потребує індивідуального підбору методів, форм та засобів навчання.

Структура будь якого уроку має підпорядковуватися основній меті-розвитку інтелектуальної активності школярів. На своїх уроках я домагаюсь цього використовуючи епіграфи та девізи  уроків, мета яких формування критичного мислення, показати зв'язок навчання з повсякденним життям, актуалізувати тему уроку.

         Наш мозок подібний до комп’ютера , а ми його користувачі. Щоб комп’ютер працював його необхідно увімкнути. Так само необхідно «ввімкнути» і мозок учня. Коли навчання пасивне, мозок учня майже не вмикається. Щоб домогтися найкращих результатів, потрібно залучати до роботи всі внутрішні можливості дитини. Забезпечення повної зайнятості учнів на уроці, якої можна досягти застосуванням різноманітних способів навчання. Установлено,що ефективність засвоєння безпосередньо залежить від ступеня активізації учнів і залучення їх до процесу навчання. Застосування  різноманітних методик , робить процес навчання творчим, забезпечує зацікавленість учнів, допомагає  розумінню та засвоєнню матеріалу.

Для того, щоб кожний учень міг розвивати свої творчі здібності, необхідне керівництво з боку учителя. Для цього на кожному уроці необхідно не просто оголошувати цілі і  завдання уроку. А намагатися їх вирішувати разом з учнями, давати їм можливість працювати творчо та самостійно. Задача уроку не повинна зводитись до виконання якомога більшої кількості завдань, а розвивати уміння, навички, творчість. Проблемне навчання є дуже ефективним. Створюючи проблемні ситуації, ми домагаємося того, що саме незнання набуває активної форми, стимулює пізнавальну навчальну діяльність. Інформатика - це предмет , що асоціюється у дітей з комп'ютером, а комп'ютер- це ті речі без яких не можливе існування в сучаному світі: праска, чайник, мікрохвильовка , мобілий телефон. Тому знання правил алгоритмізації , принципів роботи прикладних програм та операційних систем є дуже важливими.

Учням потрібні навички розмірковування, розуміння сутності речей, осмислення , пошуку та пояснення інформації. Для формування цих життєво необхідних  якостей  я використовую на уроках різні інтерактивні вправи : "Інформаційний пінбол", "Спіймай помилку", "Грудка ідей"