"Дитина-центр Всесвіту, все обртається навколо неї і задля неї."В.О.Сухомлинський

Ці  слова я приймаю як своє педагогічне кредо , оскільки успіх інноваційних реформ, у першу чергу, залежить від учителя, його творчого потенціалу, готовності до самоосвіти, гнучкого соціально-педагогічного мислення.

З власного педагогічного досвіду , та спілкування з колегами, я помічаю тенденцію зниження у дітей бажання вчитися. Причин цьому багато. Що ж робити? Навчати, приділивши особливу увагу зацікавленості учнів, їх настроям, результатам кожного уроку. Досвід показує, що не слід покладатися лише на зміст матеріалу, який вивчається. Якщо учні не залучені до активної діяльності, то будь-який змістовий матеріал викликатиме в них споглядальний інтерес до предмета.

     Випускник сучасної школи, який житиме і працюватиме в новому тисячолітті, має володіти певними якостями: компетентна особистість, здатна діяти осмислено, творчо, орієнтуючись у постійно змінному навколишньому світі. А виконання цих завдань довірено учителю. 

 Сьогодення ставить перед учителем завдання розкрити творчий потенціал кожного учня та навчити його  здобувати знання самостійно. Не секрет, що не всі учні горять бажанням навчатися. Чому? Причини бувають різні. Завдання вчителя хімії - використовуючи весь свій запас знань, умінь, життєвий досвід, прищеплювати учням любов до свого предмета.

Використовувати новітні технології необхідно не на окремому уроці, а впроваджувати поступово та системно. Вибір і професійна реалізація конкретних педагогічних технологій - результат пошуку оригінальних нестандартних  способів розв’язання  методичних проблем.

Сучасний навчально-виховний процес не можна уявити без постійного вдосконалення та пошуку нових, більш ефективних технологій , що допоможуть розвивати творчі здібності учнів. Головне завдання сучасного педагога-вдосконалення  , уведення у традиційний навчальний процес різноманітних розвивальних занять, орієнтованих на розвиток особистісно-мотиваційної  й аналітичної сфер дитини, її пам’яті, уваги та деяких інших психологічних функцій.

    Кожна людина віддає перевагу власному способу навчання, використовуючи який засвоює  інформацію краще, повною мірою, і при цьому відчуває себе комфортно.  При такому  процесі  навчання і пізнання є найбільш плідний  . Якщо ж вимушено засвоювати інформацію процес навчання утруднюється й викликає  відразу.

 Для того ,щоб  інформація засвоювалась краще , необхідно, використовувати логіку й позитивні емоції:

•  проілюструвати матеріал як символами , так і образами;
• озвучувати матеріал як словами, так і звуками;
• задіяти  почуття і пальці рук учнів: дати їм можливість конспектувати, робити записи,схеми, малюнки;
• задіяти м’язи: дати можливість рухатися, 

У процесі навчання учні, звикаючи до виконання стандартних завдань, спрямованих на закріплення базових навичок,позбавлені можливості діяти самостійно, ефективно використовувати й розвивати власний інтелектуальний потенціал. У разі здійснення такого підходу до навчання програмований матеріал засвоюється не настільки якісно, як має бути. Тому необхідною умовою системи навчання є ситуація, коли дитина стає активним учасником процесу набуття нових знань, а вчитель - організатором його пізнавальної діяльності.

  Самостійно знайдена відповідь – це маленька перемога  дитини в пізнанні складного світу природи, що надає впевненості у своїх можливостях, створює позитивні емоції, усуває неусвідомлений опір процесу навчання. Водночас учень самостверджується як особистість. Так формується інтерес не просто до предмета , а до самого процесу пізнання-пізнавальний інтерес.  «Дайте дитині переживати щасливу хвилину – і успіх вам гарантовано»  говорив великий педагог О.Сухомлинський.

Інформатика не схожа ні на один шкільний предмет ні по змістовній частині, ні по цілях навчання; завдання, що вирішуються при вивченні інформатики, відносяться і до інших наочних галузей знань, через що вивчення інформатики завжди має міжпредметний характер. Персональний комп'ютер використовують як об'єкт вивчення: формуються базові знання і уміння роботи з ПК (пристрої, операційна система, методи пошуку інформації і так далі); в той же час комп'ютер є засобом навчання , задоволення потреб і інструментом для вирішення завдань.

Тому перед учителем постають такі завдання:

•   Навчити дітей організовувати свою діяльність;
• Прививати інтерес до навчання;
•  Формувати навички самоосвітньої діяльності;
•  Спонукати до розкриття особистісного творчого потенціалу, самореалізації, наукової та дослідницької діяльності.

Для розв’язання цих завдань необхідно дотримуватись наступних принципів: 

Добровільність навчання(діти повинні йти на урок охоче, почувати себе комфортно, не боятися). Учитель повинен створити  на уроці сприятливий мікроклімат та мотивацію до навчання , створити ситуацію успіху , надати приховану допомогу. З першого моменту заняття вчитель, створюючи позитивний емоційний фон, спонукає до роздумів. Стимулювання гарного настрою сприяє підвищенню творчої віддачі та позитивно впливає на процес рішення життєвих проблем. «У тебе все вийде», «Це просто, ось поглянь», «Ти це добре зробив», «Можливо ти правий» та інше. 

 Методи навчання реалізуються в різних формах і за допомогою різних засобів навчання, проте є взаємопов’язаними та  виконують важливі функції процесу навчання : мотиваційну , організуючу, повчальну, розвивальну і виховну. Універсальних методів не існує, кожен у рок в кожному конкретному класі  потребує індивідуального підбору методів, форм та засобів навчання.

Структура будь якого уроку має підпорядковуватися основній меті-розвитку інтелектуальної активності школярів. На своїх уроках я домагаюсь цього використовуючи епіграфи та девізи  уроків .

         Наш мозок подібний до комп’ютера , а ми його користувачі. Щоб комп’ютер працював його необхідно увімкнути. Так само необхідно «ввімкнути» і мозок учня. Коли навчання пасивне, мозок учня майже не вмикається. Щоб домогтися найкращих результатів, потрібно залучати до роботи всі внутрішні можливості дитини. Забезпечення повної зайнятості учнів на уроці, якої можна досягти застосуванням різноманітних способів навчання. Установлено,що ефективність засвоєння безпосередньо залежить від ступеня активізації учнів і залучення їх до процесу навчання. Застосування  різноманітних методик , робить процес навчання творчим, забезпечує зацікавленість учнів, допомагає  розумінню та засвоєнню матеріалу.

Для того, щоб кожний учень міг розвивати свої творчі здібності, необхідне керівництво з боку учителя. Для цього на кожному уроці необхідно не просто оголошувати цілі і  завдання уроку. А намагатися їх вирішувати разом з учнями, давати їм можливість працювати творчо та самостійно. Задача уроку не повинна зводитись до виконання якомога більшої кількості завдань, а розвивати уміння, навички, творчість. Проблемне навчання є дуже ефективним. Створюючи проблемні ситуації, ми домагаємося того, що саме незнання набуває активної форми, стимулює пізнавальну навчальну діяльність. 

Перехід до нового Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти який ґрунтується на засадах особистісно-зорієнтованого, компетентнісного і діяльнісного підходів, впровадження яких сприяє всебічному розвитку особистості, розкриттю та розвитку її задатків та здібностей, є нагальною необхідністю сьогодення. Слід визнати, що об’єм накопичених школярами знань вже не є запорукою успішності та гарантією затребуваності у подальшому житті. Тому підходи до навчання, запропоновані у новому Державному стандарті, припускають підготовку випускників не тільки до здобуття знань, але й до застосування їх в умовах невизначеності, формування вміння мобілізувати у різних життєвих ситуаціях набути знання та досвід.

Сучасний урок – це майстерня; це найголовніше в навчальному процесі.

Хороший урок включає в себе багато компонентів: методи, форми роботи і, звичайно, професіоналізм і майстерність самого вчителя.

Це і зовсім новий, і не втрачаючий зв'язок з минулим, одним словом – актуальний урок. Актуальний означає важливий, істотний для теперішнього часу. А ще – дієвий, що має безпосереднє відношення до інтересів дитини, її батьків, суспільства, держави. Крім цього, якщо урок сучасний, то він обов'язково закладає підстави для майбутнього, готує дитину до життя в мінливому суспільстві.

1. Сучасний урок – це залучення учнів до сукупності досягнень людства в тісному зв'язку з сучасністю протягом навчальної години.

2. Сучасний урок – це високий рівень майстерності, вміння педагога донести до учнів щось повчальне, відповідне рівню свого часу і що дозволяє зробити висновок для майбутнього.

В умовах введення нових державних стандартів змінюється погляд на проектування педагогічного процесу, підпорядкованого певним цілям і включає конкретні види спільної діяльності учнів і вчителя, спрямованим на отримання заданих результатів навчання і виховання.

Методологічною основою сучасного уроку є педагогіка компетенцій. Компетентнісна освіта зорієнтована на практичні результати, досвід особистої діяльності, вироблення ставлень, що зумовлює принципові зміни в організації навчання, яке стає спрямованим на розвиток конкретних цінностей і життєво необхідних знань і умінь учнів.

Про компетентнісний підхід до формування змісту освіти зазначено в Державних стандартах освіти, його реалізовано в «Критеріях навчальних досягнень».

Під поняттям компетентнісний підхід розуміють спрямованість освітнього процесу на формування й розвиток ключових (базових, основних, надпредметних) і предметних компетентностей особистості.

Критерії ефективності сучасного уроку:

• навчання через відкриття;
• розвиток особистості;
• здатність учня проектувати майбутню діяльність, бути її суб'єктом;
• демократичність;
• відкритість;
• усвідомлення учнем діяльності: того як, яким способом був отриманий результат, які при цьому зустрічалися труднощі, як вони були усунені, і що відчував учень при цьому;
• можливість учням у колективному пошуку приходити до відкриття;
• відчуття учнями радості від подолання труднощів вчення, будь то: завдання, приклад, правило, закон, теорема або – виведене самостійно поняття;

педагог веде учня по шляху суб'єктивного відкриття, він управляє проблемно-пошуковою або дослідницькою діяльністю учня.

Так, що ж таке сучасний урок?Це урок-пізнання, відкриття, діяльність, протиріччя, розвиток, зростання, сходинка до знання, самопізнання, самореалізація, мотивація, інтерес, професіоналізм, вибір, ініціативність, впевненість, потреба.

Що головне в уроці?

Кожен вчитель має з цього приводу свою, абсолютно тверду думку. Для одних успіх забезпечується ефектним початком, буквально захоплюючим учнів відразу з появою вчителя. Для інших, навпаки, набагато важливіше підведення підсумків, обговорення досягнутого. Для третіх – пояснення, для четвертих – опитування і т.д.

Новизна сучасної освіти вимагає особистісного начала вчителя, яке дозволяє йому або наповнюючи учнів знаннями, вміннями і навичками, або давати урок, розвиваючи розуміння цих знань, умінь, навичок, створюючи умови для породження їх цінностей і смислів.